Культурно-мистецькі новини Дрогобиччини




   Перший крайовий фестиваль хорового співу у Лішні 

 Цей заголовок можна би розширити такими словами: імені професора, композитора, музикознавця, дириґента народної чоловічої капели «Бескид» Романа Сов’яка (1939-2007).

 Коли п’ять років тому колеги з музично-педагогічного факультету Дрогобицького педуніверситету ім. І.Франка, численні друзі, односельці провели його в останню дорогу до місця  вічного спочинку в рідному селі Лішні, вони вже тоді зійшлись на думці про потребу увічнити його світлу пам’ять. За ініціативою давнього друга, старости «Бескиду» Богдана Добрянського Лішнянська сільська рада ухвалила встановити меморіальну таблицю на садибі, де народився маестро, надати його ім’я одній з вулиць села, а також запровадити хоровий фестиваль його імені. Таблиця уже встановлена, а після офіційного затвердження нової вулиці вона автоматично стане «Романо-Сов’яковою».

 Складнішим виявилось питання  організації хорового фестивалю. Тут знову не обійшлося без послідовної наполегливості Богдана Добрянського, якому активно сприяв сільський голова Лішні Михайло Стасів, долучились доценти педуніверситету Петро Гушоватий і Ярослав Кулешко, лікар і поет Михайло Белей, спонсор Микола Баранецький та інші добродії, що склали оргкомітет. Спільними зусиллями всіх зацікавлених і залучених осіб перший крайовий хоровий фестиваль імені професора Романа Сов’яка  відбувся у Лішні в неділю 25 листопада 2012 року.

   Він почався панахидою у сільській церкві Святого Архистратига Михайла, спільною молитвою і покладанням квітів на могилу маестро на новому лішнянському цвинтарі під проводом священиків Олега Кекоша, Олега Чупи та Мирослава Соболти.

   Відтак у переповненій актовій залі школи зібралися щирі шанувальники таланту Романа Сов’яка. Для них дали концерт і місцеві, і приїжджі хорові колективи. Сільський голова Михайло Стасів зробив доречне вступне слово, почергово запрошуючи учасників до співу. Першими виступили лішнянські хористи під орудою Дарії Яцик, виконавши твори «Отче наш» та «Архістратиге Михайле». Їх змінив хор сусідніх Унятичів (керівник Євгенія Яворська) співом пісень «Не минай мене, Ісусе» і «Зродились ми великої години». За ними вивів свою хорову капелу вчителів «Каменяр» районного Народного дому Ярослав Кулешко. Прозвучали пісні «Ми – самостійні!» (Р.Сов’як, Михайло Белей), «Йшли селом партизани», «Із гір Карпат» (обробка Р.Сов’яка). Далі продемонстрував свою нев’янучу майстерність (як-не-як, йому 50 років!) чоловічий хор «Бескид» під батутою Василя Найчука. Аудиторія тепло сприйняла пісні «Орлиний цвіт» (Р.Сов’як, Марія Прокопець), «Марширують добровольці», «Там під лісом», «Сміло, други» (обр. Р.Сов’яка).

   Другу частину фестивального концерту заповнили народний чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» (керівник П.Гушоватий») і львівський чоловічий хор «Гомін» (керівник Олег Цигилик). «Боянівці» подарували слухачам пісні «Вставай, уярмлений народе!», «Вставайте, побратими!» (Р.Сов’як, М.Белей), «Нестримним потоком», «Я сьогодні від вас від’їжджаю», «Гей, степами», «Ой знати, знати» (обр. Р.Сов’яка). Солістами були Корнель Сятецький та Андрій Боженський. Щодо «гомонівців», то вони насолодили присутніх піснями в обробці Р.Сов’яка «Чи чуєш, мій друже?», «Два повстанці», «Повстанська прощальна», «Ох, як я люблю ті наші гори» і знаменитою повстанською «Вже вечір вечоріє». У ролі солістів виступили І.Конющак та М.Малафій. Гарячими оплесками нагородили слухачі сина незабутнього маестро скрипаля Євгена Сов’яка, який виконав «Елегію» М.Лисенка та коломийкові мелодії. Співачка і поетеса Віра Каморіна-Штих оприлюднила привітання на адресу фестивалю від поетеси Антоніни Листопад, виконала акапельно свою пісню на її слова.

   Півтори години співу минули швидко. Потім були короткі виступи бескидянина Мирона Бучацького, який влучно нагородив Р.Сов’яка титулом сучасного повстанського композитора, О.Цигилика, професора Михайла Шалати, музикознавця, голови Дрогобицької організації НСКУ Володимира Грабовського, друга маестро Ореста Ліщинського. Від імені оргкомітету М. Стасів вручив учасникам фестивалю – хорам дипломи, а голова Дрогобицької «Просвіти» Микола Садоха – книги. Закінчилось пісенне свято спільною перекускою і дзвінкими піснями «для свого кола».

Роман ПАСТУХ

 

   ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА

   З нагоди 70-річчя від дня народження Анатолія Далекого

   Професія педагога-музиканта на Дрогобиччині досить поширена і популярна. Як і вчитель будь-якої сфери в освіті – природничо-технічної чи гуманітарної (історичної, філологічної та ін.), педагог-музикант подібно покликаний нести світло знань. Проте професійне формування педагога музичного мистецтва має свої особливості, дещо відмінні від загальної педагогіки.

   Найголовніше, час його підготовки триває значно довше: крім того, що майбутній вчитель музики зазвичай у дитинстві та юності навчається 5-7 років у музичній школі, обираючи собі музику як майбутній фах, – закінчує музичне училище (4 роки). Відчуваючи в собі непереборне бажання подальшого вдосконалення – здобуває «високу» освіту у виші – музичній академії (консерваторії) чи університеті (ще 5 років). Зрозуміло, що далеко не всі випускники середньої ланки – училища – мають можливість і бажання продовжувати професійне навчання: залишаються найбільш наполегливі і талановиті.

   У Дрогобичі з його давніми мистецькими, зокрема, музичними традиціями, є чимало яскравих, здібних та працьовитих музикантів, які неперевершено себе виявляють у педагогічній царині. До таких, безперечно, належить і викладач Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського Анатолій Далекий. Нещодавно йому виповнилося 70 років, більшу частину з яких він віддав праці в училищі та музичній культурі Дрогобиччини загалом.

   А.Далекий навчався у 1956-1960 рр. в Ужгородському музичному училищі, яке нині носить ім’я композитора Д.Задора (1912-1985). Викладачем із обраного інструменту – баяну, який Анатолію полюбився ще підчас навчання в студії при училищі, – був Павло Терещенко. Цікаво, що першою вчителькою хлопця була Катерина Смоляр – донедавна вона успішно працювала в Самбірській музичній школі. У процесі навчання в музичному училищі А.Далекий уважно та відповідально ставився до інших обов’язкових предметів, передбачених навчальною програмою – диригування та інструментування (аранжування). Як виявилося згодом, це дуже придалося майбутньому педагогові-музиканту. Очевидно, тут варто сказати про тяглість педагогічної традиції, спадковість у здобутті знань, які передаються непересічними особистостями наступним поколінням: диригування в Ужгородському училищі викладав Микола Антоненко, а інструментування – Володимир Гошовський (1922-1996), який згодом утвердив себе як видатний фольклорист-етномузиколог.

  Талановитому випускникові з Ужгорода відкрилася широка дорога професійного вдосконалення: від 1960 до 1965 року він навчався у Київській коскрваторії ім. П.Чайковського. Педагогом із фаху був відомий музикант – незрячий Іван Яшкевич. В історію баянного мистецтва він увійшов як талановитий автор численних композицій, також аранжувань, транскрипцій, як і методично-педагогічних посібників для цього інструмента, які дотепер не втратили своєї вартості. Курс диригування в консерваторії А.Далекий успішно опанував під керівництвом Ігоря Марченка. Педагогічну працю він розпочав (у 1964 році) у рідному Ужгородському музичному училищі, далі – в 1965-1970 рр. – продовжував у Тернопільському музичному училищі (нині – ім. С.Крушельницької), де залишив, звичайно, свій вагомий педагогічний «слід». Від 1970 року й дотепер п.Анатолій успішно трудиться в Дрогобицькому музичному училищі ім. В.Барвінського – викладає фахові предмети на відділі народних інструментів. Озираючись на ті, вже віддалені роки, Анатолій Миколайович, як до нього звертались у минулому й тепер, може впевнено ствердити: роки творчої, цікавої, хоч нелегкої праці не пропали даремно. У його класі навчалися десятки учнів, деякі з них досягли значних педагогічних та мистецьких вершин. Серед вихованців Анатолія Далекого – заслужений діяч мистецтв України, голова циклової комісії народних інструментів Тернопільського музичного училища ім. С.Крушельницької – Омелян Кміть; у ДДМУ ім. В.Барвінського плідно працюють педагоги, яскраві музиканти (лауреати міжнародних конкурсів у Польщі, Росії, Україні) – Сергій Максимов, Юрій Чумак. До цієї когорти додамо також Василя Клепача, Володимира Муравського, Івана Файчака. Дрогобицьку музичну школу № 2 нині очолює Роман Кіца – теж вихованець А.Далекого, перспективний педагог-музикант. Зрозуміло, немає змоги перечислити інших його вихованців, які успішно трудяться на розлогих теренах України, поширюючи мистецькі й педагогічні знаня в якості педагогів музичних шкіл, артистів-виконавців, художніх керівників установ культури тощо. У цьому ж ключі не можна обійти увагою такий важливий вид діяльності свідомого й відповідального сучаного педагога-музиканта як методична допомога дитячим музичним школам нашого регіону. Крім дрогобицьких ДМШ, А.Далекий методичною увагою активно підтримував педагогів Стрия, Самбора, Трускавця, Моршина. У доробку А.Далекого – педагога-музиканта, що викладає гру на баяні-акордеоні, диригування, інструментування – також є численні переклади-аранжування творів для баяну, різного складу ансамблів та оркестрів, у т. ч. для оркестру українських народних інструментів, капели бандуристів тощо.

   Помилкою було б на цьому завершити цей короткий нарис. У творчій біографії п.Анатолія, на щастя, є ще дуже цікаві моменти, які відносять до розряду «інших захоплень» – гобі (чи хобі). Скільки пам’ятаю, він завжди плідно займався «ще чимось»: у 70-80-х рр. це було фотомистецтво, далі – електронна техніка (магнітофонний та грамзапис, підсилювальна апаратура) – аж до досконалого оволодіння комп’ютером. Здобутками А.Далекого у цій царині можна вважати і перший СD для відомого ансамблю «Соколи», і тривалу співпрацю (звукорежисура, технічне забезпечення, підготовка СD) із Ярославом Дубом, Василем Клепачем та відомим дуетом баяністів Сергієм Максимовим і Віктором Чумаком.

   Одного разу до мене звернувся проф. Микола Зимомря. У нього виникла проблема з відновленням давніх магнітофонних записів унікальної гри та співу матері – Гафії Зимомрі. Він задумав опублікувати збірку про народну мисткиню. Звичайно, я одразу пригадав «звукотехнічного» майстра Анатолія Далекого і скерував до нього п. Миколу. Виявилося, що він добре знав ще з ужгородських часів батька п. Анатолія – Миколу Далекого і висловився про нього як про дуже порядного чоловіка. Справа завершилася тим, що А.Далекий блискуче справився з цим завданням: СD як додаток до збірки Гафії Зимомрі, з її майстерно оновленим звучанням став автентичним документом, в якому зафіксовано традиції музики Бойківщини.

Скромному, завжди привітному та уважному вчителеві-музиканту Анатолію Далекому хочеться побажати міцного здоров’я і многоліття плідної творчості на користь української культури.

голова Конгресу української інтелігенції Дрогобиччини

Володимир Грабовський

 

   Ювілей Миколи Лисенка у Дрогобичі

   Цього року увесь культурний загал в Україні відзначає 170-річчя від народження та 100-річчя від смерті Миколи Віталійовича Лисенка - видатного композитора, класика українського музичного мистецтва, диригента, піаніста, педагога, громадсько-культурного діяча, великого патріота України. Важко переоцінити значення діяльності цієї геніально обдарованої особистості для формування української національної музичної культури. Він не тільки яскраво і повно проявив себе у всіх її галузях, але й скерував увесь процес її розвитку на століття вперед.

   До ювілею М.В.Лисенка 20-го та 21-го листопада 2012 року у Дрогобичі на базі Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського було організовано та проведено дві творчі акції: зустріч з відомим піаністом та музикознавцем – д-ром Тарасом Філенком та великий ювілейний концерт силами студентів і педагогів ДДМУ ім. В.Барвінського.

   20 листопада у переповненому концертному залі Дрогобицького музичного училища блискуче виступив із просвітницькою лекцією про життя та творчість М.В.Лисенка Тарас Філенко – кандидат мистецтвознавства, доктор етномузикології, лауреат фортепіанних конкурсів, професор Піттсбурзького університету (США). До того, як переїхати у США, Т.Філенко багато років працював у Національній музичній академії України ім. П.І.Чайковського, де викладав курси фортепіано та історії української музики. Д-р Філенко виступав з концертами як піаніст і органіст в усіх країнах Європи, Центральної й Північної Америки та на Близькому Сході. Окрім творів композиторів-класиків він постійно популяризує музику українських сучасних композиторів і маловідомих композиторів української діаспори; бере участь у проектах сценічного синтезу музики, модерного танцю й відеоряду. Записав кілька компакт-дисків. Нещодавно вийшли друком два унікальних видання, співавтором яких є Тарас Філенко, про життя і творчість Миколи Лисенка англійською та українською мовами.

   Вдячні слухачі уважно сприймали факти біографії та творчої діяльності класика української музики, які лектор ілюстрував унікальними слайдами, власним виконанням творів М.Лисенка на роялі, потім довго не відпускали д-ра Філенка, задаючи йому запитання, своє визнання засвідчили довгими щирими оплесками.

   Наступного дня, 21 листопада у тому ж концертному залі ДДМУ ім. В.Барвінського відбувся великий концерт з фортепіанних та вокальних творів М.В.Лисенка силами студентів і викладачів фортепіанного та вокального відділів. Вступне слово про творчість М.В.Лисенка виголосила музикознавець Лариса Соловей, підкресливши величезне значення творчості Лисенка не тільки для виховання прийдешніх поколінь музикантів, але й для ушляхетнення культури усього українського загалу. Очевидно, що інтерес до творчості великого українського композитора у нашої молоді є, тому що й цього разу у залі, який має 220 місць, був аншлаг. Упродовж концерту прозвучало до десятка вокальних та близько двадцяти фортепіанних композицій, серед яких було виконано й такі складні твори як «Думка-шумка» (вик. – В.Гамар, кл. викл. М.Бринич), «Мрії» (вик. – С.Туряб, кл. викл. Л.Садової), Гавот Фа мажор (вик. – Г.Михайлюк, кл. викл. Г.Гервазюк), Баркарола мі мінор (вик. – М.Мельнарович, кл. викл. Л.Садової), Експромт ля мінор (вик. – Х.Галяс, кл. викл. Г.Гервазюк), Дві пісні з опери «Наталка-Полтавка» (вик. – Ольга Кобринович, конц. – В.Гамар – кл. викл. Д.Павлик) тощо. Публіка палко вітала своїх улюблених співачок – викладачів Ольгу Кобринович, Лідію Хороб, Наталію Цехмейстер, Наталію Сайко.

кандидат мистецтвознавства,

член Національної спілки композиторів України

Людмила САДОВА

(30 лис 2012)



Создан 16 янв 2013