ЗБИРАЧ ПЕРЛИН МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ БОЙКІВСЬКОГО КРАЮ (з нагоди 90-річчя Ю.Корчинського)




У зеленій полонині дві жури журили,

Ой бо сесю співаночку дві дівки зложили.

Ізложили, ізложили та подарували,

Аби її легіники весело співали.

Зі збірки Ю.Корчинського «Пісні з Львівщини»

 

   Юліан Корчинський – постать всеукраїнського рівня. Двадцять років під його керівництвом Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю «Верховина» здійснив сотні гастрольних поїздок по всьому колишньому Радянському Союзу, від Курил до Владивостока, від крайньої Півночі до крайнього Півдня, де на належному рівні пропагував українське мистецтво, україн-ську народну пісню та танець, прославляв Дрогобиччину – край Франкового Підгір’я.

  Ось короткі дані про Ю.Корчинського з 5-го тому УРЕ за 1980 рік та з особистої біографії.

   Юліан Олексійович Корчинський народився 27 лютого 1921 року у с.Крушельниця Сколівського району Львівської області. Навчався у Дрогобицькій приватній гімназії ім.І.Франка Українського педагогічного товариства «Рідна школа». 1940-1947рр. – студент Дрогобицького вчительського інституту – мовно-літературний факультет. 1947-50рр. – студент Дрогобицького музичного училища на відділі диригентсько-хормейстерському. 3 листопада 1950 – грудень 1970рр. – художній керівник та головний диригент Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина». У грудні 1970 року його обрано на посаду викладача кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування. У 1972 році обрано на посаду старшого викладача. Від 26 грудня 1972р. до 11 вересня 1981р. очолює вищеназвану кафедру. У 1977р. присвоєно звання доцента, у 1989р. наказом №120-К обраний на посаду професора.

   Двадцять років творчої праці художнім керівником Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина» принесли йому визнання талановитого диригента-хормейстера, фольклориста, громадського діяча. Усе творче життя Ю.Корчинського пов’язане з пропагандою української народної пісні. Пошуки для ансамблю «Верховина» стали поштовхом до його збирально-фольклористичної діяльності. Починаючи від 1947 року, він записував пісні – спочатку для своїх односельців, мешканців села Крушельниця, згодом – від учасників ансамблю «Верховина», робітників, селян, студентів. Записував на слух, бо про звукозаписувальну апаратуру в ті роки годі було і мріяти. Уже пізніше, працюючи у нашому вищому навчальному закладі, Ю.Корчинський проявляв велику пристрасть до технічних засобів, які дієво використовував у навчальному процесі, повсякденній творчій праці як етнограф, збирач перлин народної музичної творчості. За плідну працю, високий професіоналізм у ансамблі «Верховина» Ю.Корчинському присвоєні почесні звання: у 1960р. – Заслуженого артиста УРСР, у 1969р. – Заслуженого діяча мистецтв УРСР.

   Результатом збирально-фольклористичної діяльності є видання чотирьох збірок. Перша – «Бойківські та лемківські народні пісні» (1970р.), до якої ввійшли 30 пісень в обробці для мішаного хору без супроводу. Друга – «Українські народні пісні» – вийшла у 1973 році. Вона містить 12 обробок бойківських народних пісень у супроводі баяна. Третя – «Карпатські струмочки» – вийшла через шість років після другої, тобто у 1979 році. Вона містить 10 пісень для різних типів хорів без супроводу. І остання четверта найвагоміша праця Ю.Корчинського – «Пісні з Львівщини». До неї ввійшли 302 пісні з різних регіонів області, у праці подано паспортизацію кожної пісні. Розглянуті збірники – це аж ніяк не повна фольклорна спадщина Ю.Корчинського. П.Гушоватий ще за життя Ю.Корчинського на його прохання особисто завіз в архів видавництва «Музична Україна» (віддано В.Таловирі) два томи по 500 пісень, записаних Юліаном Олексійовичем. Будемо сподіватися, що це багатство не зникне без сліду, як це часто бувало з українською культурною спадщиною.

   На музично-педагогічному факультеті яскраво розкрилися педагогічний талант Ю.Корчинського як музиканта, вихователя, його високопрофесійний спосіб мислення, а також непересічний хист організатора та керівника колективу кафедри.

   Мені випало щастя працювати і спілкуватися з цією гарною людиною від початку до кінця її діяльності на музпеді. Майже п’ять років від грудня 1976р. до вересня 1981р. ми працювали пліч-о-пліч як завідувач кафедри та декан факультету.

   Музично-педагогічний факультет, один із наймолодших в інституті у ті часи, був недостатньо укомплектований науково-педагогічними кадрами, викладачами з вченими званнями. Прихід у 1970 році Ю.Корчинського, людини з почесним званням, з багатим творчим досвідом, набутим у професійному колективі, авторитетного митця, який заслужив шану не тільки в Дрогобичі, але й на Львівщині загалом, зрештою, і в загальноукраїнському масштабі, суттєво змінив факультет. Ю.Корчинський достойно презентував наш колектив у різних загальноміських комісіях та журі, активна громадська діяльність піднесла авторитет кафедри та факультету загалом.

   Непроминальний слід залишив Ю.Корчинський у серцях своїх вихованців. Студенти довірливо переймали його величезний хормейстерський досвід, оволодівали секретами професійної майстерності. Майбутні вчителі музики і керівники хорових колективів ушляхетнювали свої душі вже самою присутністю Ю.Корчинського, який ставився до них завжди з непідробною увагою і сердечною щирістю.

   Очолюючи впродовж дев’яти років кафедру музичного виховання, співу та хорового диригування (як вона в той час називалась), Ю.Корчинський наполегливо домагався зміцнення її науково-творчого потенціалу, підвищення рівня викладання диригентсько-хорових дисциплін, налагоджував і урізноманітнював зв’язки кафедри, факультету із загальноосвітніми школами, установами народної освіти, вчителями музики Дрогобицького регіону.

   При кафедрі проводилися постійнодіючий семінар учителів музики, курси класоводів. Учителі початкових класів Сколівщини, Турківщини, Старосамбірщини вивчали теорію, історію музики, одержували методичні поради щодо апробації та освоєння шкільного репертуару для дітей молодшого шкільного віку. Заняття проходили у вихідні дні безоплатно, на ентузіазмі самих вчителів.

   Варто згадати, що Ю.Корчинському належить ініціатива організації та проведення тижнів музики. Лекторами та музичними виконавцями ставали майже всі працівники та студенти музично-педагогічного факультету.

   До цих заходів був залучений весь наш творчий потенціал – хори, ансамблі, оркестри і солісти-виконавці. А слухачами, нашими аудиторіями були академічні групи всіх факультетів інституту, трудівники цехів на заводах і фабриках та працівники установ Дрогобича. Усе це було Ю.Корчинським чітко і доладно сплановано, докладно розписано і домовлено з відповідними керівниками. Ці заходи, зазвичай, відбувалися о 8-ій годині ранку, до початку роботи, і, що не кажіть, таки творили добрий настрій людям на цілий день. Адже такі та інші загальноміські заходи мали за мету популяризацію народної пісні, знайомили пересічного слухача з мистецько-культурним надбанням українських та закордонних композиторів. Завдяки таким заходам, які нерідко компонувалися і як мальовниче театральне видовище, зокрема, як загальноміське свято пісні, зростала популярність та формувалася й утверджувалася сприятлива громадська опінія про наш музично-педагогічний факультет, у місті в цілому структурувалося здорове культурологічне середовище. Невипадково ж упродовж багатьох років музично-педагогічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту ім.І.Франка як один із найкращих факультетів у республіці був визнаний базовим для музпедів усієї України.

   Працюючи над розв’язанням актуальних проблем, Ю.Корчинський разом із керівництвом факультету й усього інституту обмірковував перспективи розвитку кафедри, факультету в цілому, постійно піклувався добором та інтелектуальним зростанням педагогічних кадрів. За його ініціативою на конкурсній основі було прийнято на роботу П.Турянського, І.Кліш, С.Салія, М.Ковбасюка, Л.Радевич-Винницьку, які стали кандидатами наук, доцентами і тепер становлять золотий фонд особового складу факультету.

   Характерна прикмета вдачі Ю.Корчинського – постійні пошуки активізації навчально-виховного процесу і турбота про піднесення авторитету вчителя музики, про те, щоб гідне пошанування видатних музикантів, літераторів, діячів культури загалом зробилося нормою менталітету і поведінки широких кіл громадянства. За його рекомендацією декан систематично запрошував головувати в ДЕКах відомих львівських музикантів і композиторів. Головами цих комісій на факультеті були знані диригенти-хормейстери Є.Вахняк, М.Антків, музикознавець Л.Яросевич, визначні композитори Є.Козак, А.Кос-Анатольський.

   «Час пройде, людина покине цей світ, але у пам’яті молодого покоління про прекрасних видатних людей залишиться непідвладний часу спомин, викарбуваний підписом уславленого діяча у дипломі випускника», - так говорив Ю.Корчинський, будучи переконаним, що підпис теж несе виховне навантаження.

   Аналізуючи життєвий та творчий шлях цієї непересічної людини, ловиш себе на думці, що українське народне мистецтво, передусім бойківська пісня, було його єдиним покликанням і єдиною любов’ю. А така любов не може не принести плодів, що мають на собі знак вічності. Своїм світлом вона заступає людські слабкості, помилки і хитання, без яких не проживе на світі жоден смертний, особливо на крутих віражах історії.

   Що ж до Юліана Олексійовича, то він увійшов до історії української культури як невтомний збирач народної пісенної творчості, автор високопрофесійних обробок народних пісень, талановитий керівник Прикарпатського ансамблю «Верховина», виховник музичних кадрів. Справжнє буття людини – це її діяльність.

   У пам’ять дрогобичан, співпрацівників, колег та учнів Юліан Корчинський назавжди увійшов непохитним оптимістом, життєлюбом, людиною вишукано-шляхетної інтелектуальності, доброзичливим і щедрим товаришем та мудрим порадником – маестро з великої літери.

 

К.К.СЯТЕЦЬКИЙ,

заслужений працівник освіти України,

завідувач кафедри народних музичних інструментів та вокалу

ДДПУ ім. І.Франка, професор

(15 лип 2011)



Создан 03 фев 2012