МИТЕЦЬ ВОГНИСТОЇ ВДАЧІ. Корнелю Сятецькому - 70!




   Ім’я Корнеля Сятецького як професора вокального класу Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка, завідувача кафедри народних музичних інструментів та вокалу, заслуженого працівника освіти України добре відоме не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Проте, без сумніву, в його особі перехрещуються передусім дві іпостасі: співак як носій лірико-драматичного тенору і педагог, власне, як організатор вищої школи. Що ж, життєва й творча стежина митця, як видається, була прямою й широкою, устеленою ружами. Проте це далеко не так. Мало хто знає, що на шляху до визнання Корнелю Сятецькому довелося здолати чимало труднощів і серйозних випробувань. Усе починалося неквапно, як то й властиве для кожного уродженця села.

   Корнель Сятецький народився 23 вересня 1941 року. Це сталося о такій порі, коли мешканці села Сидорів, яке прилягло до Гусятинського району, що на Тернопіллі, вже заповнили свої комори вирощеним збіжжям. Як було не порадуватися старшині – матері Ганні Сятецькій (з хати – Скальна; 1906–1984) та батькові Кіндрату Сятецькому (1906–1966). Адже опісля другої Пречистої, Різдва Пресвятої Богородиці, їхнє обійстя залила повінь щастя – народився син. Маленький зростав, сказати б, “у роздумах”. Особливо тоді, коли навідалися тривоги для поступу, а ще, коли довідався про славетних синів і дочок Гусятинщини. З-поміж них справляли враження уродженці краю – письменники Богдан Лепкий, Денис Лук’янович, уславлені вчені – Іван Пулюй, Генрик Бігеляйзен, Олег Пилипчук та передусім – репрезентанти музичного світу, зокрема композитор Денис Січинський, поет-пісняр Степан Галябарда.

   Війна відібрала батька від дітей і чоловіка від матері. Кіндрату Сятецькому судилося пережити темряву німецького полону, а також звідати незрячу чужину, де й помер у далекій Канаді. Синові випало поклонитися батьковій могилі, коли 1997 року перебував на гастролях у Вінніпезі. Щось у глибинах душі тріснуло: молився й висипав дрібку української землі на гріб Батька. Дещицю глини, яку взяв із материної могили і привіз у валізці… Навкруж лилося з його уст щось трепетне й незвідане, навіяне нечувано змістовною піснею “Чуєш, брате мій…”. Либонь, навернулися тяжкі спомини про босоноге дитинство, позначене напрочуд голодними 1947-48-ми роками. До родини, яку очолювала мати-страдниця, прикипіли бабуся Марія, брати Володимир, Євген, сестра Євстахія та Корнель. Матері доводилося рятувати дітей від нестач. Старші брати і сестра наймались до заможніших господарів працювати, а мати з маленьким Корнелем подалася на Львівщину до Ходорова. Тут, у селі Городище, знайшли прихисток у родині греко-католицького священика Чайківського. Городище – батьківщина відомого диригента Національного театру опери і балету ім. Т. Шевченка – Івана Гамкала. Як виявилося тридцять років потому, у 1980 році, обидва митці дійшли висновку, що грали в одному вертепі на різдвяні свята: за споминами Івана Гамкала, Корнель грав роль Жида, а він – Пастушка. У школі Корнель виділявся поміж учнями тим, що вічно співав. Ні, невипадково вчителька співів назвала Корнеля Карузом… Та після семирічного навчання “Карузо” став їздовим на колгоспному лані, де трудодні каменем лягали на молоді груди… І водночас його зорі були високо. Очевидно, вони й привели Корнеля Сятецького до педагогічного училища, яке уславило містечко Чортків музичними традиціями. По закінченню навчання в 1961 році майбутній співак працює вчителем музики й співів у Тучинській школі-інтернаті. Невдовзі – служба в армії у Грузії, де теж намагався організовувати художню самодіяльність, та знову навчання. Цього разу у стінах Дрогобицького педінституту. Вдосконалював також вокальну майстерність і у засновника академічної вокально-педагогічної школи на Дрогобиччині Миколи Копніна (1925-1980). Від 1 вересня 1969 року й до нині він трудиться там, де навчався, а саме в Храмі науки, який з гордістю несе ім’я Івана Франка.

   Відомо, що старовинний Дрогобич багатий на мистецькі осередки. Тут дві музичні школи, училище ім. В. Барвінського, музично-педагогічний факультет університету ім. І.Франка, музично-драматичний театр ім. Ю.Дрогобича, організація Національної спілки композиторів України. Жодна концертна програма чи зустріч не відбуваються без участі відомого співака, педагога, чудового інтерпретатора світової і української класики та перлин сучасної музики – Корнеля Сятецького. І публіка, завжди захоплена чарами унікальних тенорових голосових барв співака, в той чи інший спосіб намагається виразити виконавцеві свою любов, замилування і шану. Мистецтво К.Сятецького вражає простотою, безпосередністю, легкістю, а проникаючи в серце, торкається найпотаємніших струн душі.

   Корнель Сятецький пам’ятає себе в пісні від раннього дитинства. А витоки? Біля них, либонь, був прадід Максим Пушкаренко, справжній музикант, талановитий носій народних традицій, який особливо добре грав на цимбалах. А ще – уявний образ Батька; лише у 1956 році, після закінчення лихоліття сталінової доби, наважився надіслати першого листа, адресованого родині, довгі роки не даючи про себе жодної вістки, оберігаючи дружину і чотирьох дітей від репресій, залишаючись для них таким, який пропав безвісті.

   Отже, спів для К.Сятецького – це своєрідна різьблена скриня, в якій Доля зберегла йому знак – йти вперед. І він прямував обраною дорогою, обіймаючи посади від викладача, доцента до професора. Варто зазначити, що від 1977 до 1987 років К.Сятецький очолював музично-педагогічний факультет, будучи деканом, а від 2001 року і до сьогодні керує кафедрою народних музичних інструментів та вокалу. Тепло родинного кола, творене дружиною Ольгою (з хати Завадка) – старшим викладачем ДДПУ ім. І.Франка, піаністкою і педагогом, головою Дрогобицького Союзу Українок, донькою Дзвениславою, сином Романом і улюбленими внуками Софійкою, Корнельком, Данилком і Софійкою, завжди є надійною опорою, додає сил, натхнення, допомагає розкриттю нових граней творчого обдарування співака.

   До речі, 1987 року Корнель Сятецький успішно завершив студії у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка з кваліфікацією “оперно-концертний співак, викладач” у класі вокалу професора, відомого оперного співака Остапа Дарчука. У 1987-91 рр. у місті Лева йому судилося співати в славнозвісному оперному театрі. Ім’я нового соліста одразу завоювало широку популярність.

   Ще і сьогодні згадуються оперні спектаклі, коли К.Сятецький виконував партії Андрія в “Запорожці за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського, Сулімана в “Роксоляні” Д.Січинського, Андрія в “Катерині” М.Аркаса, Молодого цигана в “Алеко” С.Рахманінова чи Владіміра Ігоревича в опері “Князь Ігор” А.Бородіна. Досягненням артиста стала партія Туріду в “Сільській честі” П.Масканьї. Співак захоплював слухачів також і емоційним проникненням у зміст, довершеністю образів, психологічною глибиною, задушевним тембром, акторською майстерністю. Не меншою популярністю користувалися і записи на Львівському телебаченні окремих арій, романсів, пісень у виконанні співака, особливо Молитва Андрія з опери “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського. Знаменною була і концертна постановка опери “Алкід” Д.Бортнянського у 1992 році на міжнародному музичному фестивалі “Віртуози” у Львові.

   Цікаву сторінку творчо-виконавських досягнень співака складають партії тенора у вокально-симфонічних творах, кантатно-ораторіальних циклах. Особливо пам’ятними стали співпраця і знакові виступи з відомими хоровими колективами та диригентами. Передусім це виконання: “Реквієму” Дж.Верді зі Санкт-Петербурзькою капелою ім. М.Глінки і симфонічним оркестром Львівської філармонії під орудою В.Чернушенка та хором Львівської опери (диригент І.Лацанич); “Реквієму” В.А.Моцарта разом із Заслуженою академічною хоровою капелою “Трембіта” (диригент – народний артист Естонії Р.Матсов) та лауреатом Національної Шевченківської премії – капелою хлопчиків та юнаків “Дударик” (диригент М.Кацал); “Коронаційної меси” В.А.Моцарта, “Месії” Г.Ф.Генделя, “Оживуть степи, озера” М.Лисенка і “Літанії” С.Монюшка з капелою “Трембіта” (диригенти Ю.Луців і М.Кулик); симфонічної поеми “Шляхи повернення” французького композитора українського походження М.Кузана зі симфонічним оркестром Львівської філармонії під керівництвом диригента Р.Филипчука. Корнель Сятецький уперше виконав і записав до фондів Українського радіо вокально-симфонічну поему Ст.Людкевича на слова І. Франка “Монолог Мойсея” (диригент І.Юзюк, Львів, 1985).

   З великим успіхом відбувались концертні виконання (2007-2009) ораторії “Шлюби Яна Казимира” Мєчислава Солтиса з капелами “Трембіта” і “Краков’єнсіс” (Польща), симфонічним оркестром, до складу якого входили ансамблі “Віртуози Львова”, “Краков’єнсіс”, великий духовий оркестр штабу Західного оперативного командування під орудою Юрія Луціва. Цей монументальний твір звучав у Львові, Ченстохові, Буско-Здруй, Варшаві, Кракові, а серед слухачів був президент Польщі Лєх Качинський.

   Корнель Сятецький надає великої уваги концертним виступам. Тут розкрились нові грані творчого обдарування артиста. На концертній естраді співакові важче, ніж в опері. Адже виконавцеві доводиться самому, без костюмів, декорацій, акторської гри розкривати образний світ твору, використовуючи тільки вокальні засоби, без допомоги партнерів. До репертуару співака входять понад двадцять арій із опер західноєвропейських, російських і українських композиторів – Р.Леонкавалло (арія Чаттертона з опери “Чаттертон”, речитатив і аріозо Каніо з опери “Паяци”), Ж.Бізе (“Кармен”), Ш.Гуно (“Фауст”), Дж.Пуччіні, Г.Доніцетті, П.Чайковського, А.Даргомижського, М.Лисенка, К.Данькевича. Особливе місце в репертуарі займає камерно-вокальна творчість – романси Ш.Гуно, Р.Шумана, Ф.Ліста, Ф.Шуберта, Й.Брамса, М.Глінки, С.Рахманінова, Р.Глієра, Г.Свірідова, Ст.Людкевича, М.Лисенка, Я.Степового, Д.Січинського, Г.Майбороди, В.Косенка, А.Кос-Анатольського, Б.Фільц; пісні Дж.Россіні, А.Рудницького, Я.Барнича, М.Костецького, М.Фоменка, О.Осадчого, Р.Купчинського, З.Антонішака, Л.Якима; італійські, польські, російські та найулюбленіші і найдорожчі співакові українські народні пісні. Згадаємо лише кілька в його незрівнянному виконанні – “Чорнії брови, карії очі”, “Ніч яка місячна”, “Там, де Ятрань круто в’ється”, “Повій вітре на Вкраїну”, “Дивлюсь я на небо”, “Вже місяць сходить”, “Вертай дівча”.

   У концертному репертуарі К.Сятецького понад десять творів видатного композитора Анатолія Кос-Анатольського, з яким співака поєднували особисте мистецьке спілкування, участь в авторських концертах, теплі приятельські взаємини. Тут варто згадати, що К.Сятецький у серпні 1981 року був першовиконавцем солоспіву А.Кос-Анатольського “Ніч на Підгір’ю” на слова І.Франка у концертній програмі з нагоди 125-річчя від дня народження поета і в присутності композитора, який високо оцінив інтерпретацію доволі складного солоспіву. Згодом славний А.Кос-Анатольський у листі до К.Сятецького від 15 листопада 1982 року зазначав: “З великим задоволенням дізнався я цими днями про Ваш небувалий київський успіх. Воно так і мусіло нарешті статися. Слідкуючи протягом багатьох років за розвитком Вашої вокально-виконавської майстерності, я з радістю спостерігав темброву вирівняність широкого діапазону, блискучу металічність верхів і їхню все більшу еластичність і природну свободу емісії… Ваші сольні виступи є завжди окрасою концертних програм. Коли ведуча заповідає якийсь мій твір у Вашому виконанні – я завжди впевнений в успіху”. Звичайно, таке визнання автора додавало снаги, впевненості й бажання до нових творчих звершень.

   Корнель Сятецький – активний учасник мистецьких імпрез, які проводять обласне управління культури, Національна спілка композиторів України, Львівська філармонія та Дрогобицький педагогічний університет: міжнародних фестивалів “Віртуози”, “Musica Galiciana”, “Контрасти”, Всеукраїнських мистецьких проектів “Чорнобиль – молодь буде пам’ятати” (Київ, 2006, 2007, 2009, 2010), фестивалю “Струни душі нашої” (Дрогобич, 1996, 1998, 2007, 2008), спільних мистецьких проектів Міністерства освіти та науки України, Міністерства культури України, концертів-лекторіїв “Микола Колесса – син століття” (Київ, 2007), “Українська музика у світовій культурі” (Київ, 2008), “Українська музика в контексті європейської культури” (Київ, 2009).

   Як соліст співак брав участь у літературно-мистецькому дійстві до 194-ої річниці Т.Шевченка (Колонний зал ім. М.Лисенка Національної філармонії України); у Ювілейному концерті Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Г.Верьовки (Київ, Національний палац мистецтв “Україна”, 02.11.2008р.); у п’ятому концерті-лекторії “М.Вербицький у музичній спадщині – до 20-річчя Незалежності України” (м.Київ, Національний будинок органної та камерної музики, 13.12.2010р.).

   Відомий журналіст, дослідник, музикознавець, головний редактор часопису “Культура і життя” Михайло Головащенко, почувши спів К.Сятецького, схвильовано промовив: “Пан Корнель Сятецький міг би співати у будь-якому театрі Європи. І найславетніші змушені були б поступитися йому місцем. Такого сильного і прекрасного тенора Європа не має. Вмійте цінувати його. Безголоса Європа була б щаслива, коли б вона мала такого співака”.

   Окремо варто відзначити участь маестро в авторських концертах композиторів-класиків та сучасних митців, як І.Соневицького, В.Балея (США), М.Кузана (Франція), М.Вербицького, Д.Січинського, В.Безкоровайного, В.Барвінського, С.Людкевича, Б.Фільц.

   2002 рік подарував чергову зустріч двох чудових співаків Йосипа Гошуляка (бас) із Канади і Корнеля Сятецького. Тоді вийшла друком нова книжка Й.Гошуляка під назвою “Миті життя. Фотоальбом”. Презентації альбому відбулися у Львові, Тернополі, Стрию і Дрогобичі. Ювілейний концерт до 80-річчя співака у залі Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка подарував зустріч Й.Гошуляка з лауреатом Національної премії ім. Т.Шевченка, поетом Іваном Гнатюком, поетом і науковцем Михайлом Шалатою, композитором і диригентом Романом Сов’яком, музикознавцем Володимиром Грабовським, співаками Корнелієм Сятецьким і Богданом Щуриком, диригентом Степаном Дацюком, піаністами – Володимиром Баб’яком, Олександрою Німилович і Уляною Молчко, великою професорсько-викладацькою і студентською аудиторією. Згодом, висловлюючи вдячність за проведений у Дрогобичі концерт, Й.Гошуляк у листі до К.Сятецького 10 січня 2005 року написав, що “після наших зустрічей, після спілкування, врешті після Вашого мистецького високого виступу на ювілейному вечорі Ви стали для мене дуже близьким, рідним, фаміліянтом”.

   Окремого слова заслуговує величезний успіх від мистецької співпраці К.Сятецького з відомими співаками у різноманітних вокальних ансамблях (дуетах, тріо, квартетах), зокрема з Л.Давимукою, Л.Зюбіною, О.Ленишин, О.Громишем, Б.Хідченко, О.Батовим, Т.Куценко, Н.Свободою, О.Кровицькою, Л.Божко, І.Кушплером, С.Дацюком, І.Кліш, Л.Кострубою, Т.Павловою, Ж.Полевцевою, Г.Беззубенковим, Б.Щуриком, Ю.Трицецьким. Довготривалою і плідною на творчий ужинок стала концертна діяльність соліста К.Сятецького з провідними хоровими колективами “Дударик”, “Трембіта”, “Гомін”, “Гаудеамус”, “Бескид”, “Боян Дрогобицький”, академічною капелою ім. М.Глінки (Санкт-Петербург), знаменитими симфонічними оркестрами та диригентами – В.Чернушенком, Ю.Луцівим, І.Лацаничем, І.Юзюком, Р.Филипчуком, Р.Матсовим, М.Кацалом, О.Цигиликом, М.Куликом, С.Дацюком, П.Гушоватим, С.Стельмащуком, Я.Кулешком, М.Бурбаном, Р.Сов’яком.

   Багато й успішно гастролював К.Сятецький і за кордоном. У 1996 році К.Сятецький як соліст брав участь в урочистостях із нагоди 400-річчя Берестейської унії у Ватикані, а 1997 року представляв Україну на фестивалі Фольклорама-97 у Вінніпезі, Канада.

   От лише одна із численних захопливих рецензій і чудових епітетів, якими обдаровували виконавця критики після його тріумфів на сценах багатьох країн світу. “Співакам Олександрі Ленишин та Корнелію Сятецькому публіка влаштовувала овації. Та й як могло бути інакше, якщо Олександра і Корнелій мають надзвичайно великі таланти, сильні голоси і великі знання і досвід. Їхні соло, а потім дует оцінили не тільки канадці. Багато вже років підкорюють своїми виступами публіку в Парижі і Мадріді, Римі і Ватікані та в багатьох інших країнах”. Так писала про гастролі співака з львівським ансамблем “Юність” Люба Москаль в українсько-канадському часописі “Herald” (“Вісник”) у 1999 році.

   У складі концертних груп та творчих колективів К.Сятецький гастролював із заслуженою капелою “Трембіта” неодноразово у Польщі (2006, 2007); із заслуженим ансамблем танцю “Юність” у Греції (1992), Канаді (1999), з “Прикарпатським дуетом баяністів” у Канаді (1997); з чоловічою хоровою капелою “Гомін” у Великобританії та Франції (1995), Німеччині (2002); у складі оперно-балетної трупи Львівської опери в Іспанії (1994, 1995, 1996, 1997); з народним інструментальним ансамблем ДДПУ ім. І.Франка “Намисто” у Польщі (2006, 2007); з “Бояном Дрогобицьким” у Польщі, Чехії, Угорщині, Греції, Голландії, Північній Ірландії, Австрії, Франції.

   Попри активну концертно-оперну діяльність, К.Сятецький багато зусиль і таланту вкладає у своїх учнів, ведучи клас вокалу на музично-педагогічному факультеті ДДПУ ім. І. Франка та у музучилищі ім. В.Барвінського, а від 2006 року й у Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка. Пишається маестро своїми вихованцями, серед яких чимало лауреатів і дипломантів міжнародних і всеукраїнських вокальних конкурсів: народні артисти України І.Попович, М.Шалайкевич, соліст хору Віденської опери С.Савран, соліст Львівської опери Ю.Трицецький, артисти хору Б.Полюга, Х.Жук, доценти ДДПУ ім. І.Франка, заслужений працівник культури України П.Гушоватий, М.Лев, солістка державної хорової капели “Трембіта” Я.Крилошанська, заслужений працівник культури України, директор Городоцької ДМШ В.Турчин, соліст Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю “Верховина” Р.Герилів.

   Дбаючи про музичний і, зокрема, вокальний ріст молоді, Корнель Сятецький став засновником конкурсу молодих вокалістів ім. М.Копніна, який відбувається у Дрогобичі від 2003 року. Працює професор і над удосконаленням навчального процесу, укладаючи навчально-методичні програми з курсу “Вокальний клас” для магістрів музично-педагогічного факультету та з педагогічної і науково-дослідної практики. 2003 року вийшов друком навчальний посібник “Вивчення творчості Фридерика Шопена у загальноосвітній школі”.

   У науковому доробку К.Сятецького чимало публікацій, присвячених окремим аспектам творчості українських композиторів, а саме: фольклорним засадам вокально-хорової творчості Миколи Колесси, питанням інтерпретації вокальних творів М.Лисенка, А.Кос-Анатольського, розкриттю дівочих образів у пісенній спадщині українського народу, життєвому і творчому шляху заслуженого діяча мистецтв України, професора Ю.Корчинського та основоположника академічної вокальної виконавсько-педагогічної школи на Дрогобиччині Миколи Копніна тощо. Примітно, що молоді фахівці кафедри народних інструментів і вокалу, очолюваної маестро, Валерій Шафета і Олександра Тимків у 2010 році опублікували навчальний посібник “Два кольори”, до якого ввійшли пісні з репертуару Корнеля Сятецького.

   Так, будьмо певні: Корнель Сятецький завжди у русі. Це – риса його як митця вогнистої вдачі.

   З роси і води! Ad multos annos!

Микола ЗИМОМРЯ,

доктор філологічних наук, професор,

зав.кафедри германських мов і перекладознавства

ДДПУ ім.І.Франка, член НСПУ,

Олександра НІМИЛОВИЧ,

доцент кафедри музикознавства та фортепіано

ДДПУ ім.І.Франка, член НСКУ

(23 вер 2011)



Обновлен 03 фев 2012. Создан 18 янв 2012