ПОТЯГ ЙОГО СПОДІВАНЬ. Степану Дацюку - 65!




   Незабутні враження залишаються після кожного виступу студентської народної хорової капели «Gaudeamus». Має місце подив від величі творів, які виконуються під орудою дириґента з Божої ласки – Степана Дацюка, професора, заслуженого працівника культури України, декана музично-педагогічного факультету ім.Івана Франка.

   Звісно, відрадно, що акти визнання супроводжують талановитий молодіжний колектив та його керівника. А покликання, подвоєне на одержимість збагачувати хорове мистецтво, – все це несе цілющу втіху, а ще спричиняє постійне удосконалення. Для нього головне – мати можливість передавати вміння молодому поколінню. Степан Дацюк природно поєднує риси педагога-практика. І цим все сказано, хоч доречно вести мову і про його виваженість, і вимогливість, сказати б, як керівника, а відтак – порадника-приятеля.

   Звідки він черпає снагу? Щоб потяг його сподівань не плентався, а розгортав простір, так, за Василем Стефаником, у широкі світи. Чимало чеснот перейняв Степан Дацюк у спадок із родинного джерела. Воно з давніх-давен било потужним струменем на Сокальській землі. А саме в селі Угринів. Село мало славні традиції. Згадати б про читальню «Просвіти» (на 400 місць!), що зримо сприяла розвитку духовного, культурно-мистецького і освітнього життя. Цій справі особливо прислужився місцевий священик о.Кашубинський. В його розпорядженні було фортепіано. Духівник уміло залучав селян і до концертно-театральної діяльності. В селі часто гастролював театр І.Тобілевича. Натомість у сільському театральному гуртку ставились вистави «Запорожець за Дунаєм», «Лимерівна», «Сто тисяч». Чи не примітно, що у виставах брали активну участь батьки Степана Дацюка.

   Так повелося, як судилося: до 1946 року родина проживала в рідних місцинах. Проте під час сумнозвісної для українців операції «Вісла», що стала фактично етнічною чисткою, частина Дацюкової сім’ї була переселена на Волинь. Тут і побачив світ Степан Дацюк 10 листопада 1946 року в родині Якова Дацюка (1914-1998рр.) та Євгенії Дацюк (з хати Труш, 1919-2000рр.). Під волинським небом сім’я проживала від 1946 до 1953 років, а відтак переїхала до Кам’янки-Бузької, що на Львівщині. Натомість рідне село Угринів, через вирівнювання кордонів у 1952 році, знову увійшло до України. Однак материнські місця були втрачені назавжди. Що йому запам’яталося? Батько закінчив дяківські курси у Перемиській духовній семінарії, мав чудовий голос. У Кам’янці-Бузькій розпочав дяківську справу, співав у хорі, залучаючи до духовного життя і дітей. На той час настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці був о.Володимир Ярема (Димитрій), який згодом став Патріархом УАПЦ. В атмосфері родинного затишку, доброзичливості, важкої праці, яка давала і духовну поживу, зростали Степан і його старший брат Юрій (1940-1996рр.). Вони пізнавали життя, вчилися народної мудрості, здобували освіту і вирівнювали різні обдарування. Та доля явила для братів одну веселку – пов’язала їхнє життя із містом Юрія Котермака та Івана Франка.

   П’ятнадцять літ минуло відтоді, як відійшов за межу Вічності св.пам’яті Юрій Дацюк. Защемить серце при одній лише згадці. Юрій Дацюк, закінчивши у Дрогобичі електромеханічний технікум, пройшов шлях від робітника до майстра цеху і голови профспілок долотного заводу, а згодом і очільника міської ради профспілок. Він сягнув суспільно-ієрархічної вершини в часи, коли правили інші, ніж тепер, цінності. Та не користувався ними, бо творив добро для інших. Він був обраним під час перших демократичних виборів мером упродовж 1987-1991рр. та 1994-1995рр. Дрогобичани шанобливо і сьогодні згадують добрим словом розумного, справедливого, розсудливого і безкорисного керівника.

   Та тут – про Ювіляра. Слід наголосити: ще з дитячих літ Степан Дацюк виявляв зацікавленість музикою, народною творчістю. І ось, після закінчення у 1964 році Кам’янка-Бузької одинадцятирічки, у юнака й не виникало двозначних роздумів про обрання майбутньої професії. У цьому ж році він вступив до Львівського музично-педагогічного училища ім.Філарета Колесси. Та через рік – армійська служба у столичному гарнізоні в Білокам’яній… Вона не промайнула даремно. Його вабило до театрів, де судилося слухати таких відомих майстрів оперної сцени, як В.Атлантов, Ю.Мазурок, Г.Вишневська, відвідувати концерти симфонічної музики. Повернувшись до Львова, С.Дацюк продовжив навчання у славному своїми традиціями училищі (1968-1971рр.). Він здобував майстерність як дириґент у відомих педагогів Б.Завойського, Є.Федоренка і О.Кураша (керівники хорових колективів), Віктора Литвиненка (клас баяна), а також в Б.Кокотайла.

   На 1971-1975 рр. припадають студії Степана Дацюка у Дрогобицькому Храмі науки, який носить Франкове ім’я. У місті з давніми хоровими традиціями він навчався у відомих педагогів: клас диригування у Ярослава Кулешка; гра на баяні у Ернеста Мантулєва, клас вокалу в Миколи Копніна. На музично-педагогічному факультеті функціонувало чимало творчих колективів – «Пролісок» (керівник Я.Кулешко), «Веселка» (керівник О.Яцків), факультетський хор (керівник З.Антонішак); славився своєю творчістю хор «Бескид» (керівник С.Стельмащук). Зрозуміло, активним учасником став С.Дацюк. Пам’ятна творча атмосфера, а ще плодотворна співпраця із тодішніми студентами Іваном Поповичем, Мар’яном Шуневичем, Іваном Мацялком і Марією Шалайкевич, Галиною Парасон, Лідією Гавриляк, Галиною Федьків, Лук’яною Михайловою, Ярославом Надуличним, Миколою Лопушанським, Габріелою Брунцвік, Ігорем Кушплером. Нині – це відомі в Україні культурно-освітні діячі. Із задоволенням згадує ювіляр насичені концертні програми, виступи в різних містах України, у Прибалтиці, Польщі, Росії, записи радіо- і телепередач на центральному телебаченні в Москві.

   На рідному факультеті зустрів Степан Дацюк і свою суджену. Пригадується маестро кумедний момент з особистого життя. Якось необхідно було поїхати в Бережани до батьків майбутньої дружини, студентки музично-педагогічного факультету Віри Вовк (сьогодні вона очолює курси підвищення кваліфікації ДДПУ ім.І.Франка). Та несподівано виникла нагода концертної поїздки ансамблю «Веселка» в Даугавпілс. Хіба виринула думка про відмову Оресту Яцківу і не бути з колективом? А «свататись» у Бережани поїхали батько і брат. Сьогодні родина Дацюків множиться добрими ділами. Донька Галина стала кандидатом філологічних наук, доцентом Львівського університету внутрішніх справ, зять Ростислав – юрист, а син Юрій та невістка Валентина – відомі підприємці. Де не огорне сонечко землю, там вже справжнє веретено. Це – неповторні внуки. Вони, Юрчик, Юстинка, Даринка і Катруся, творять атмосферу, де є місце для душевного тепла, злагоди, підтримки…

   По завершенню студій Степан Дацюк розпочинає працю у стінах рідної Alma mater. Окрім викладання у класі дириґування, Степан Дацюк упродовж тринадцяти літ чимало праці вклав як художній керівник і дириґент народної хорової капели Дрогобицького долотного заводу. Знаменним був 1980 рік, коли очолив студентську народну хорову капелу «Gaudeamus».

Що ще примітне для ювіляра? Творчий пошук. А звідси – щире прагнення передавати набутий досвід молодшим. Він відчуває талановиту молодь, вміє допомагати як студентам, так і колегам-педагогам. Це – знакова доброзичливість. Вона – природна для професора Степана Дацюка. До того ж від 1987-го (близько 25 років) він очолює музично-педагогічний факультет, де молодь долає шлях до вершин вибагливого світу мистецтва. В його стінах панує творча атмосфера. Звісно, це заслуга також таких одержимих, як Корнель Сятецький (завідувач кафедри народних музичних інструментів та вокалу), Людомир Філоненко (завідувач кафедри музикознавства та фортепіано), Петро Гушоватий (завідувач кафедри методики музичного виховання та дириґування).

   Закономірне те, що діяльність музично-педагогічного факультету невіддільна від устремлінь Степана Дацюка. Ні, зовсім невипадково, що Дрогобич став улюбленим осередком для багатьох із різних куточків України. Сюди залюбки приїздять такі відомі діячі, як Л.Дичко, Б.Фільц, М.Скорик, С.Павлишин, Р.Савицький-мол., М.Юрченко, В.Кузик, Г.Сасько, Л.Грабовський, Є.Махновець, Л.Мазепа, О.Смоляк, Л.Кияновська, В.Камінський, О.Бенч, Б.Безкоровайний.

Одну з найяскравіших сторінок творчої діяльності Степана Дацюка як диригента займає народна хорова капела «Gaudeamus». Вона створена ще у 1965 році доцентом Василем Їжаком (у різні роки капелою керували З.Антонішак, Г.Голик). Від 1980 року, коли колектив очолив Степан Дацюк, промайнуло немало весен. Багатою і різнобічною є палітра гастрольних мандрівок колективу за ці понад тридцять років, коли батуту міцно і впевнено тримає у своїх руках маестро. Студентська хорова капела побувала у Києві, Львові, Івано-Франківську, Рівному, Мукачеві, Чорткові, а також за межами України у Ризі, Кулдизі (Латвія), Кошицях, Банській Бистриці (Словаччина), Метці, Бельфорі, Страсбурзі (Франція), Барселоні (Іспанія), Перемишлі, Білостоку, Жешуві, Кельце, Гіжицько, Познані, Хайнувці (Польща). Пригадується виступ капели у столиці Австрії у грудневі дні 2004 року. Боже, який то був тріумф того святкового вечора!..

   Професор С.Дацюк завжди прагне, щоб у його творчій робітні спів був важливим засобом музичного і духовного виховання, сприяв розвитку музичних здібностей, вокальної культури, вихованню духовного світу молоді. Все це – засади формування особистості. Він самовіддано працює над виробленням вокально-хорових засобів виразності: диханням, манерою звукодобування, атакою звуку (м’якою), артикуляцією і дикцією, розвитком ансамблевих навиків, хоровим ладом (вмінням інтонувати – горизонтальним і вертикальним), навиками багатоголосного співу. Така копітка праця не залишається поза увагою видатних дириґентів, композиторів сучасності як в Україні, так і за кордоном.

   Де свідчення? Численні перемоги на різноманітних хорових конкурсах. В Україні хорова капела «Gaudeamus» стала лауреатом конкурсів, присвячених: 125-річчю від дня заснування товариства «Просвіта» (Львів, 1993), 100-річчю від дня народження С.Сапруна (Дрогобич, 1998), 100-річчю від дня народження Є.Козака (Львів, 2007), 175-річчю Національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова (Київ, 2010, перше місце).

   Особливо знаменними стають виступи, а з ними і перемоги, власне, визнання колективу за межами рідної держави: ХІІ та ХІІІ музичні фестивалі університетів світу в м.Бельфор (Франція, 1998, 2000), перша премія на VІІ та VІІІ Міжнародних конкурсах студентських хорів «Академічна Банська Бистриця» (Словаччина, 1997, 1999), на міжнародному конкурсі «AD GLORIAM DEI» в м.Пінчув (Польща, 2002) та конкурсі духовної музики в м.Хайнувка (Польща, 2003), Grand prix на І Міжнародному конкурсі молодіжних хорів у м.Жешув (Польща, 2004), в ІV Осінніх концертах Церковної музики в м.Гіжицько (Польща, 2004), Міжнародному хоровому фестивалі «Advent – 2004» у м.Відень (Австрія, 2004), перша премія на Міжнародному музичному конкурсі «Молодь і музика у Відні» (Австрія, 2006), диплом Міжнародного хорового конкурсу Франца Шуберта (Відень, Австрія, 2007), участь у Міжнародному фестивалі духовної музики (Іспанія, м.Барселона, м.Лорет де мар, 2007), ІХ Міжнародному фестивалі «Universitas Cantat 2009» (Польща, Познань, 2009).

   Пам’ятною для колективу стала участь у велелюдному творчому звіті Львівщини у Національному палаці «Україна» в Києві в 2001 році. Традиційно відбуваються і поїздки хору до столиці України для виступів у спільних з інститутом мистецтв Національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова проектах: Всеукраїнському концерті-реквіємі «Чорнобиль – молодь буде пам’ятати» (Київ, 2008, 2010), мистецькій академії «Михайло Вербицький у музичній спадщині» (Київ, 2010, Національний Будинок органної та камерної музики).

   Змістовними, а водночас і показовими є й міжнародні українсько-польські проекти з хором музичного відділу Свєнтокшиської академії ім.Яна Кохановського (диригент Я.Круль) і симфонічного оркестру філармонії м.Кельце (Польща). Вони спричинили можливість виконання масштабних симфонічно-хорових полотен: «Gloria» Антоніо Вівальді (Кельце, 2005, Дрогобич, 2006); «Реквієму» В.-А.Моцарта (Кельце, 2008), кантати «Exegi monumentum» відомого польського композитора Р.Твардовського (Люблін, університет ім.Марії Кюрі-Склодовської, 2009), «Theresienmesse» Й.Гайдна (Кельце, 2011). Тут варто наголосити: такі програми стали реальністю завдяки давній, щирій і натхненній співпраці двох дириґентів-приятелів – Степана Дацюка і Януша Круля (дириґент, професор Свєнтокшиської академії ім.Я.Кохановського). Не менш змістовною є співпраця з Р.Твардовським, особливо під час виконання його композиції. Професор Варшавської Академії музики, постійний голова журі престижного Хайнувського фестивалю церковної музики, видатний композитор сучасності був захоплений могутністю молодечих голосів дрогобицького хору, злагодженістю їхнього звучання, високою професійністю керівника й залишив пам’ятний запис на партитурі свого твору: «Професору Степану Дацюку з виразом вдячності, дружби та почуттям поваги» (Познань, 20.06.2009).

   Палкими аплодисментами публіка в Україні і світі вітає маестро С.Дацюка та хорові колективи під його орудою. Так, за високу професійну майстерність дириґент став лауреатом ІV Хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича (Київ, 2002) як хормейстер народного чоловічого хору «Боян Дрогобицький», а у 1999 році Степан Дацюк отримав нагороду як найкращий дириґент Міжнародного хорового конкурсу вищих навчальних закладів Європи «Академічна Банська Бистриця – 1999» (Словаччина). Неодноразово також запрошувався як член журі таких мистецьких форумів: міжнародного хорового конкурсу «Академічна Банська Бистриця – 2001» та регіональних хорових змагань.

   Різнобічність діяльності колективу представляють солісти капели, знані співаки: Богдан Базиликут, Корнель Сятецький, Петро Турянський, Богдан Щурик, Ірина Кліш, Марія Лев, Лідія Радевич-Винницька, Євгенія Шуневич, Світлана Дицьо.

   За тридцять років існування хору «Gaudeamus» репертуар колективу складають духовні твори, Літургії, а також світські композиції західноєвропейських класиків та українських авторів. До репертуару капели ввійшли: хорові концерти А.Веделя, М.Березовського, Д.Бортнянського; кантати М.Лисенка, Д.Січинського, Л.Ревуцького; «Requiem» Л.Керубіні та В.-А.Моцарта, «Gloria» А.Вівальді; духовні твори М.Вербицького, М.Леонтовича, К.Стеценка, С.Рахманінова, А.Гнатишина; композиції Ф.Анеріо, Д.Верді, А.Дворжака, Ф.Пуленка, Р.Томпсона, Й.Свідера, Е.Л.Уебера, Р.Твардовського; сучасна хорова музика Л.Дичко, Б.Фільц, Г.Гаврилець, Є.Станковича, В.Стеценка, О.Бондаренка, В.Зубицького, О.Яковчука, А.Кушніренка, а також обробки українських народних пісень. Керівник знаменитого камерного хору «Київ», колишній випускник Дрогобицького музучилища, а сьогодні заслужений діяч мистецтв України, відомий дириґент Микола Гобдич, захоплюючись мистецтвом хору «Gaudeamus», передав С.Дацюку підбірку нот і каталог хору «Київ» та цілу колекцію компакт-дисків із записами хорових творів різних авторів.

   У творчому доробку колективу фонозаписи на обласному радіо і телебаченні, вихід у світ трьох компакт-дисків та аудіокасети з репертуару хору «Gaudeamus».

   Степан Дацюк належить до мистецького ґрона діячів, які вболівають за розвиток музичного життя в Дрогобичі та Франковому університеті. Під його керівництвом проводяться регіональні музичні фестивалі, хорові та вокальні конкурси, фестивалі шкільної пісні, наукові конференції та ювілейні концерти, присвячені творчості українських та зарубіжних композиторів, спільні концерти хору «Gaudeamus» з українськими та зарубіжними хоровими колективами.

Педагогічна нива – улюблена царина діяльності Степана Дацюка. З класу дириґування педагога-дириґента вийшло чимало відомих сьогодні керівників хорових колективів, співаків, серед яких ювіляр із замилуванням згадує Сергія Магеру (народний артист України, лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка), Ігоря Михайліва (керівних хору ім.М.Вербицького, Стрий), Степана Целюха (керівник хору «Каменяр», Стрий), Дмитра Кацала (директор капели «Дударик», Львів), Тетяну Гасюк (керівник дитячого хору «Кобзарик», Самбір), Анатолія Ороновського (керівник хору Тернопільського національного університету ім.В.Гнатюка), Миколу Ковальчука (керівник хору «Світилен»), Ольгу Луцик (співачка капели «Трембіта», Львів), Ярослава Біличка і Магдалину Пасечну (співаків камерного хору «Київ»). Слід зазначити, що, крім дириґування, С.Дацюк веде лекційний курс «Хорознавство», де навчає студентів музично-педагогічного факультету історії, теорії, практики і методики хорового мистецтва. А ще декан знає кожного вихованця факультету, його радості і болі, сходження і невдачі й завжди відкритий до порад, допомоги і підтримки.

   Коло наукових зацікавлень С.Дацюка сягає проблем музичного виховання загалом та розвитку хорового мистецтва зокрема, розкриття окремих сторінок творчості українських композиторів М.Вербицького, В.Барвінського, А.Гнатишина, А.Кушніренка, які знаходять своє втілення у численних наукових статтях, виступах у різноманітних конференціях. Вагому ділянку наукової праці складають навчальні посібники, а саме нотні збірники, упорядковані С.Дацюком. У 2001 році у дрогобицькому видавництві «Коло» побачив світ репертуарний збірник «Співає «Gaudeamus», куди ввійшли духовні і світські композиції, які постійно виконуються хоровою капелою. Ще одним знаковим збірником став навчальний посібник «Хорові твори на тексти І.Франка», що вийшов друком у видавництві «Коло» (2005). Обидва збірники були рекомендовані до друку Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів. І ось нещодавно, в 2010 році, у видавництві «Посвіт» з’явилася чергова праця С.Дацюка «Андрій Гнатишин. Хорові твори».

   Уся діяльність Степана Дацюка – дириґента, педагога, адміністратора, громадського діяча несе в собі ознаки духовно багатої особистості, яка вболіває за розвиток українського музичного мистецтва, стоїть в обороні народних надбань, передаючи їх молодим поколінням.

Прагнемо побажати Ювілярові творчої енергії, завзяття, наснаги. А це – характерний знак, якщо йдеться про потяг його сподівань…

   З роси та води! Ad multos annos!

Микола ЗИМОМРЯ,

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри

германських мов і перекладознавства ДДПУ ім. І. Франка, член НСПУ

Олександра НІМИЛОВИЧ,

доцент ДДПУ ім. І. Франка, член НСКУ

(11 лис 2011)



Обновлен 03 фев 2012. Создан 18 ноя 2011